Прийшла Марфа до Марії:
- Що маю робити? Чоловік мій кота злапав І поніс топити. Вредна бісова худоба, Щоб мишей давити, Так унадивсь до курчаток, Давай їх душити.
- Перетерплю, - хваливсь Петро, Усі лихі вісті,
А таки втоплю катюгу У найглибшім місці.
- Чого ж журишся, - Марія хату підмітає.
- Вже півдня, як кіт вернувся, А Петра немає.