Поклавши на груди І горе, і втому, Панько з кладовища Вертався додому. По вмерлій дружині Там так побивався, Що мало із нею В могилу не вклався. Іде Панько містом, Сльоза ще бринить, І раптом на нього Цеглина летить. З дев'ятого поверху, Клята, упала. Ціляла у голову, Та не попала! Обдерла лиш вухо Легенько, це ж треба... - Все ясно,- сказав він. - Жона вже на небі!