Рано-вранці, напровесні, Як коти мирились, Молоді молодожони Чомусь посварились. Треба ж було чоловіку Зопалу сказати:
- Мислиш, Галочко, невірно, Час тобі це знати.
Галя в сльози: "Боже милий, З ким я вік свій трачу,- Я ні ласки, ні привіту Від тебе не бачу. Отже, я кажу неправду?
Отже, я брехлива?
Отже, гавкаю на тебе,
Як собака сива?"
І до неньки в двері поруч, І Аж зірвалась ручка:
- Мамулечко, Петро щойно
Сказав, що я сучка!