Семену Гнат сказав, Коли в буфеті стрілись: - Я чув, як вчора ви Із жінкою сварились. Такого поміж вас Гриміло гніву й люті, Що вибіг я на двір У чому спав. Роззутий. Спросоння наверзлось, Що хтось когось вбиває.
Аж бачу на тобі Й подряпинки немає. Чим скінчились між вас Прокльони й люті чвари? Чим розігнать вдалось Тобі сімейні хмари? Гнат гордо засміявсь:
- Ну, як тобі сказати, У мирі щоби жить, Прийомних треба мати. Прийомом оцимо
На жінку так впливаю, Що на колінах враз До мене приповзає.
- Навколішки? Ти бач! -Гнат витріщивсь на друга.
- І що тобі гуде Прекапосна подруга?
- А що їй говорить? Вона ж, як шар у лузі!
Благає: - Ну, вилазь З-під ліжка, боягузе!