Мчить автобус пасажирський, Людом вщент набитий. Пасажири непривітні, Злющі та сердиті. Дівка зліва завищала На усеньку глотку:
- Зніміть, дядьку, окуляри, Порвете ж колготки! Справа жіночка вродлива, Вагою з три пуди:
- Зніміть руки в мене з грудей! Майте совість, люди! Кому кажу, зніміть швидко! Я порядна, знайте! Та не ви! Це той, прищавий.
Ви якраз тримайте! На передньому ослоні Юнак статний всівся.
- Звільніть місце! Там з малими! Водій враз насівся.
Юнак вдав, що він не чує. Шофер різко знову:
- Там місця, хто із малими! Зрозуміло мову?
- Зрозуміло! - смикнувсь хлопець, Як гепнув хто в спину.
- То що ж мені, щоб тут сісти, Врізать половину?
Статну дамочку так тісно До попа прижали, Що нещасна лише "ого" Ледве простогнала. Святий отець докірливо Подививсь на даму:
- Це не "ого". Це ключ в мене Від божого храму.
Молоде дівча вчепилось За свою подругу:
- Пустіть, дядьку, мою ногу Чи беріть і другу. Голос ззаду:
- Рятуй, Боже! Й ти, святий Семене! Чоловіче, ви навіщо Уляглись на мене?! Чом сопете мені в вухо,
Як те одоробло?
- Вибачайте, але ж я вам Нічого не роблю.
- Не робите? То тим більше Нащо ви вляглися?
Від вас в мене де не треба Спазми почалися. Отак щодня. Спозаранку До пізнього неба Автобусом їдуть люди. Мусять. Бо всім треба! І в тісняві оцій клятій Доходить до того, Що жінки дітей приводять Й не знають від кого!