Віктор й Федір на заводі Десять років разом. Самогону глек купили Й давай пить заразу. Не страшились міліції, Ні наглої смерті. Як добряче упилися, Зробились відверті.
Цілий рік ви бригадою, Як слони, робили. Взяв я й капнув. І премію В вас тю-тю... Без мила! І — Пам'ятаєш? — пита другий.
— Пам'ятаю, Федю! І — Слухай далі!
Цікавіше буде попереду! | Новий рік ти мав стрічати і У новій квартирі...
Капнув я! її чекати
Будеш зим чотири! ■Віктор глянув на Федора.
І з презирством ляпнув:
— Рік минув, як сина маєш, ІТо ж знай — це я капнув!